Вчитель Юзва Оксана Любомирівна,
(Борщівський НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст. №3-гімназія ім. Р.Андріяшика)
Посередній вчитель розповідає
Добрий вчитель пояснює
Кращий вчитель демонструє
Великий вчитель надихає
І тому вчитель повинен давати не тільки суму знань, а сформувати життєву компетентність. Слово інтерактивний (від англ. «interact» - взаємодія) означає знаходитись в режимі діалогу, бесіди з людиною, комп’ютером, це взаємодія вчителя і учня
Організовується індивідуальна, групова робота, рольові ігри, мозковий штурм, дебати, дискусія. Створюється атмосфера доброзичливості і взаємо підтримки. Тут формується критичність мислення, мовна культура, самоаналіз. Вчитель виступає в ролі консультанта.
Серед проблем, розв'язання яких впливає на покращення математичної підготовки учнів в нашій школі, особливе місце займає групова навчально-пізнавальна діяльність учнів. Під груповою формою навчання розуміють таку форму організації навчальних занять, за якої певній групі учнів ставиться єдине навчальне завдання, для розв'язання якого необхідне об'єднання зусиль усіх членів групи, тісна їх взаємодія.
Групова робота на уроці активізує розумову діяльність учнів, допомагає ліквідувати недоліки в їхніх знаннях, згуртувати колектив, привчає працювати самостійно. У спільній навчальній роботі деякий матеріал краще засвоюється, ніж під керівництвом вчителя. Групова навчально-пізнавальна діяльність дозволяє продуктивніше організувати роботу. Самостійна робота учнів розглядається як одна із форм групової діяльності, що забезпечує високу активність, творчість учнів, спрямовану на досягнення максимально можливих навчальних результатів.
Групова робота буде ефективнішою, якщо її поєднувати з іншими формами організації навчання. Застосування ЇЇ обумовлюється конкретними завданнями, які розв'язують учні па різних етапах, змістом навчального матеріалу та готовністю учнів до роботи в групах. Організація групової діяльності учнів розпочинається з комплектації груп.
Комплектація навчальних груп
Враховуючи рівні пізнавальної активності - відтворювальний, інтерпретувальний, творчий та математичні здібності, учнів можна об'єднати в чотири типологічні групи: 1, 2, 3, 4.
Група 1. Здібні до математики учні. Вони вміють самостійно працювати, творчо мислити, легко засвоюють і відтворюють теоретичний матеріал, вміють розв'язувати задачі.
Група 2. Учні мають добрі знання з математики. Володіють павичками самостійної роботи, вміють аналізувати матеріал, виділяти в ньому суттєве, узагальнювати математичні факти, однак частина учнів, па відміну від учнів групи А, не володіє високою працездатністю, повільніше засвоює навчальний матеріал. Члени цієї групи відчувають труднощі під час розв'язання творчих задач і, зазвичай, потребують деякої
допомоги з боку вчителя.
Група 3. Учні з середніми навчальними можливостями володіють знаннями, вміннями та навичками, що відповідають обов'язковим результатам навчання, застосовують матеріал за зразком, аналогією, розв'язують лише стандартні задачі. Навчальна діяльність цих учнів
потребує оперативного контролю.
Група 4. Учні з низькими навчальними можливостями слабо сприймають і засвоюють навчальний матеріал, не вміють розв'язувати найпростіші задачі, не володіють мислиннєвими операціями, такими як синтез, аналіз, узагальнення, виділення суттєвого тощо. Учні потребують постійної допомоги з боку вчителя.
На основі розглянутих типологічних груп створюються навчальні гомогенні групи, до складу яких входять учні лише з однієї типологічної групи, і групи гетерогенні, до яких входять учні з різних типологічних
груп.
Розподіляємо учнів за типологічними групами шляхом:
♦ спостереження за їх навчальною діяльністю;
♦ проведення анкетування;
♦ аналізу результатів виконання письмових робіт.
Враховуючи результати анкетування, спочатку формуємо пари учнів, а потім об'єднуємо у навчальні групи. Насамперед створюються пари учнів, що зробили взаємний вибір один одного. Може трапитися, що одного й того ж учня обрали відразу 2-3 особи, тоді пропонується йому вибрати собі пару. Однак у групі створити пари, виходячи лише із взаємо вибору учнів, неможливо. Тому будуть і такі пари учнів, які зробили невзаємний вибір, котрі не бажають допомагати своїм одногрупникам у навчанні, їх можна посадити за окремий стіл.
Найоптимальніша кількість членів у навчальній групі -4—5. За більшої кількості груп ускладнюється робота учнів, знижується їх інтерес до навчання.
Після того як учні навчилися працювати в парі, формуються гетерогенні навчальні групи. У бесідах із учнями з'ясовуються найкращі варіанти об'єднання двох пар у групу. Упродовж місяця склад навчальної групи стабілізується. Кожній групі присвоюється порядковий номер. Необхідно мати на увазі, що розміщення учнів у групі, а також груп у кабінеті математики впливає на ефективність групової роботи. Групове навчання вимагає спільного обговорення навчальних завдань. Тому учні під час навчання сидять обличчям один до одного.
Розміщення навчальних груп у кабінеті математики
Доцільно дотримуватись двох варіантів розміщення учнів:
1. За одним столом із учнем з типологічної групи 1 (2) доцільно посадити учня з групи 3 або 4.
2. За одним столом сидять учні зі споріднених груп (будемо називати групи 1 і 2, 3 і 4 спорідненими).
У другому варіанті розміщені учні з типологічних груп 3 і 4, які потребують більше часу на засвоєння навчального матеріалу, спільно працюють, а за необхідності їм допомагають учні з груп 1 або 2. .
Розрізняють два основні види групової роботи: не диференційована (всі групи одержують однакові за змістом завдання) і диференційована (групи одержують різні за змістом завдання).
Під час недиференційованої групової роботи всі учні групи можуть виконувати завдання в однаковому обсязі або учні типологічних груп 1, 2 виконують завдання в більшому обсязі, а учні груп 3, 4-у меншому.
Під час диференційованої групової роботи завдання ділять на менші за обсягом, і одне з таких завдань виконує кожна група або кожна група опрацьовує одну й ту ж тему, використовуючи різні джерела знань (група розв'язує одне і те ж саме завдання, використовуючи різні методи, прийоми і, підходи).
Необхідно розрізняти диференційовану та недиференційовану роботу учнів у межах однієї групи. Під час недиференційованої роботи учні спільними зусиллями виконують запропоновані завдання однакової складності. Диференційована робота в групах є складнішою. Учні виконують завдання різної складності відповідно до своїх здібностей. Тут велику роль відіграє керівник групи (назвемо його учень-асистент). Він розподіляє завдання між учнями, керує роботою, узагальнює результати членів групи, надає, в разі потреби, допомогу своїм товаришам, перевіряє правильність виконаних завдань, нерідко оцінює і рецензує відповіді учнів. Учня-асистента обирають усі групи (у більшості випадків - це учень з типології 1 або 2). Вчитель від учнів-асистентів отримує інформацію про рівень засвоєння навчального матеріалу кожним учнем групи.
На особливу увагу заслуговує такий вид групової роботи, за якого учні об'єднуються в комбіновані групи для підготовки матеріалів до заняття, тему якого вони обирають самостійно. Учні отримують завдання: "теоретики" - пояснити матеріал, "практики" - розповісти про прикладне застосування теорії, "математики" - допомогти засвоїти тему всім учням. Для "теоретиків" потрібно складати завдання так, щоб їх повідомлення доповнювали один одного за змістом і в логічній послідовності розкривали тему заняття. Крім цього, створюється група "опонентів", які підбирають цікаві питання, що випливають зі змісту завдання. У ролі "опонентів" виступають учні, які вміють аналізувати, розмірковувати, застосовувати здобуті знання на практиці. У кінці заняття звертається увага на головні ідеї, оцінюється робота учнів. Такий вид групової роботи сприяє розвитку в учнів навичок роботи з додатковою літературою, вміння виступати перед аудиторією, аналізувати, порівнювати.
Організація занять Групову роботу можна проводити на будь-якому етапі заняття. Тривалість групової роботи від 5-10 до 25-35 хвилин. Структура заняття при цьому може бути різною, однак частіше вона може бути такою:
1. Організаційний етап.
2. Створення проблемної ситуації і формулювання мети заняття.
3. Ознайомлення учнів із завданнями для кожної групи.
4. Робота в групі. Учням слід повідомити тривалість групової роботи. Запропонувати завдання, які треба вирішити. Стежити за роботою груп, надавати, якщо є потреба, необхідну допомогу.
5. Спільне обговорення виконаних завдань. Всі групи почергово цитують. Повідомляє про вирішення завдань обраний групою або вчителем учень (кожного разу інший). Важливо, щоб групу по черзі представляли всі її члени. Виступ учня доповнюють спочатку члени групи, а потім учні з інших груп. Вчитель керує обговоренням
результатів роботи груп.
6. Оцінювання роботи кожної групи та окремих її членів; запис
домашнього завдання.
7. Підсумок заняття.
Заняття слід планувати так, щоб залишився час на обговорення
результатів роботи груп і їх оцінювання.
1. Вивчення нового навчального матеріалу
Спочатку можна провести фронтальний огляд нового навчального матеріалу, а потім детальніше вивчення його в групах.
Наприклад, пояснивши доведення теореми про ознаку зростання функцій, пропонуємо учням розглянути ознаку спадання функцій в групах. При цьому учням з типологічних груп 3, 4 надають допомогу учні з груп 1, 2. Виникають умови для активного осмислення теореми про ознаку зростання і спадання функцій. Спостерігаючи за роботою учнів у групах, можна проводити опитування шляхом фронтальної бесіди. З'ясовувати незрозумілі поняття, відповідати на поставлені питання.
2. Закріплення та застосування знань, умінь і навичок учнів. На цих заняттях групова робота є найпродуктивнішою. Кожній групі
можна запропонувати на картках 8—12 задач початкового, середнього, достатнього та високого рівнів. Учні з поданих задач вибирають ті, які вони зможуть розв'язати й пізніше пояснити. на розв'язання задач відводиться 20-25 хвилин.
Учні, які розв'язали задачі, допомагають своїм товаришам по групі. Після цього представники груп, яких призначають учні-асистенти або вчитель, пояснюють біля дошки розв'язання задач. Учні рецензують розв'язання.
3. Заняття формування вмінь і навичок
Після перевірки домашнього завдання і фронтального закріплення навчального матеріалу можна запропонувати учням розв'язати задачі • в групі. Спочатку учень на дошці розв'язує задач)'. Після цього учням у групі можна пропонувати розв'язати 1-3 задачі, аналогічні до попередньої. У процесі розв'язування задач учні спілкуються між собою, вибирають оптимальний спосіб діяльності. Перевірити правильність розв'язання деяких задач можна за допомогою відкидної дошки, на якій коротко записане розв'язання.
Заняття буде результативнішим, якщо групову форму поєднувати з фронтальною та індивідуальною формами навчання. Є різні варіанти такого поєднання. Наприклад, ефективним є взаємозв'язок вигляду:
1. Фронтальна форма групова недиференційована - індивідуальна;
2. Групова форма - фронтальна форма - індивідуальна.
Головна функція вчителя за групової навчально-пізнавальної діяльності учнів полягає в організації співробітництва учнів у групах. Таке співробітництво передбачає:
1. Розподіл обов'язків між учнями;
2. Аналіз завдання, взаємо обмін інформацією;
3. Взаємодопомога, взаємоперевірка та взаємо оцінювання один одного.
Вчитель повинен дбати про високий навчальний потенціал кожної групи. Для цього доцільно добирати диференційовані завдання, враховуючи навчальні можливості кожного учня. Якщо ж завдання виявилося для учня складним, то слід його замінити на простіше, доступніше для учня; важке завдання учень по бажанню може виконати вдома, попередньо проаналізувавши його з вчителем. Оскільки за групової діяльності частина перевірочних, оціночних і деяких "навчальних" обов'язків вчителя передається учням-асистентам, то в педагога з'являється
значний ресурс часу, який він може використати як для навчання (індивідуальна робота зі учнями, які потребують допомоги), так і для виховання ( вироблення вмінь спілкуватися один з одним, виховання норм спільної праці).
Важливе значення в ході заняття відіграють відносини вчителя зі учнями. Надмірна строгість вчителя впливає на ефективність роботи учнів. Тому вчителю необхідно вибрати такий оптимальний стиль стосунків зі учнями, щоб продуктивність праці була найвищою.
На ефективність групової діяльності впливають також відносини між учнями в групі, а також відносини між групами в аудиторії. Важливо, щоб учні допомагали один одному в навчанні, взаємо перевіряли завдання один в одного, пояснювали незрозуміле в навчальному матеріалі. Якщо ж на уроці створена атмосфера взаємодопомоги, то це створює умови для ефективного оволодіння знаннями і формування позитивних якостей учнів.
Робота кожної групи оцінюється на засіданні групової ради з урахуванням думки учнів-асистентів та вчителя.
Висновки
Групова навчальна діяльність учнів на заняттях має значні переваги в порівнянні з іншими методами, а саме:
1. Допомагає створювати на уроці умови для формування позитивної мотивації навчання учнів;
2. Дає можливість здійснювати диференціацію навчання;
3. Сприяє виробленню вмінь співпрацювати з іншими учнями;
4. Забезпечує високу активність усіх учнів;
5. Реалізує їх природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і
співпраці;
6. Підвищує результативність навчання та розвиток учнів.
Література
1. Лийметс X. Й. Групповая работа на уроках. - М.; Знание, 1975. - 62с.
2. Иор Е.Ф. Технологія организации групповой учебной деятель-ности. - Николаев, 1998. - 75 с.
3. Пометун О.Л., Пироженко Л.В. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. - К.: А.С.К., 2004.-192с.
4. Цукерман Г.А. Зачем детям учиться вместе? - М: Просвещение, 1983.
5. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: Теорія і методика. - К.: Партнер, 1997. - 193 с. | 
