У місті Борщеві до 1939 року діяли приватна польська гімназія, польська та єврейська 7-річні школи, а для українців лише дворічна народна школа. Навчання було приватним.
Тільки зусиллями борщівської громади, на пожертви "Просвіти", "Народного дому", кооперативів в місті була відкрита "Рідна школа". Вона проіснувала з 1927 по 1939 рік. за цей період її закінчило близько 500 українських дітей.
1939 рік ознаменувався для борщівської громади відкриттям середньої школи з українською мовою навчання. Вона була заснована на місці польської гімназії. Для викладання в українських школах краю зі східних областей України було скеровано велику кількість вчителів. /Однією з них була Віра Іванівна Хребтова, яка понад 50 років викладала хімію./
Прояви українізації надихали учнівську молодь школи на активну пропаганду свого рідного, українського, яке тривалий час ігнорувалося польською владою. Проте процес радянизації супроводжувався не лише позитивними змінами, але і репресіями. 22 лютого 22 гімназистів 8-10 класів були заарештовані енкаведистами. Частину з них закатували в Чортківській тюрмі, а інших погнали в Уманську тюрму, де їх розстріляли в липні 1941 року./У 1994 році на школі встановлено меморіальну дошку/
|
