МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ В ШКОЛІ

Що таке економічне виховання?

Економічне виховання - це вироблення в учнів чіткої уяви про наукові закономірності розвитку економіки, особливості ринкових відносин, цілеспрямоване, система­тичне формування у підлітків економічних знань, високої організованості та творчої ініціативи, підготовка їх до про­дуктивної праці, вмілого, бережливого ставлення до при­роди, вироблення звички практично використовувати еко­номічні знання у реальному житті.

Основне завдання економічного виховання - це форму­вання нового економічного мислення учнів в умовах ринкових відносин, будівництва суперечної і незалежної України. Виходячи із цього, потрібно розрізняти і проміж­ні завдання, які поділяються так:

а) розкриття для кожного вчителя соціально-педаго­гічних аспектів економічного виховання особистості, ба­зуючись на досвіді практичної роботи загальноосвітньої школи, ліцею, гімназії та досягнень педагогічної науки;

б) обгрунтування необхідності постійного вдосконален­ня методики економічного виховання школярів у реаль­них умовах навчального процесу;

в) активізація шляхів підвищення ефективності еконо­мічного виховання учнів через пожвавлення та вдоскона­лення навчальної, громадсько-практичної діяльності, їх продуктивної праці.

Зміст економічного виховання підлітків можна розгля­дати як систему економічних знань, певних навичок та вмінь, спрямованих на вироблення економічної свідомості особистості школяра, його світогляду, поглядів та переко­нань. Він залежить від наступних факторів: мети вихован­ня взагалі, економічної політики держави та завдань, які стоять перед економікою на даний історичний момент і в перспективі; системи економічного виховання учнів; на­явності матеріальної бази в школах, ліцеях, гімназіях, врахування вікових особливостей дітей, їх інтересів, задатків і бажань в одержанні економічних знань та майстерності педагогів; взаємозв'язку виховного процесу з життям суспільства.

Економічне виховання учнів має свій зміст, який повинен базувати­ся на таких засадах:

• врахування взаємозв'язку між по­требами держави та природними, економічними, науково-технічними, практичними сторонами їх вирішення;
• врахування розвитку наукового ставлення до природи, до економічної, практичної діяльності, які забезпечують формування економічної культури особистості.

Економічне виховання учнів покликане послідовно формувати у підлітків економічне мислення та свідомість; виховувати розумні потреби, розвивати здібності до певно­го виду діяльності, формувати уміння співвідносити свої потреби з матеріальними можливостями; виховувати бережливе ставлення до природи, свідоме відношення до вибору професії в умовах приватизації та роздержавлення майна; озброювати учнів теоретичними знаннями та прак­тичними уміннями культури праці, формувати потреби економічного аналізу, бачення перспективи; вчити оволо­дівати основами наукової організації праці, а умовах рин­кових відносин; формувати в учнів бажання та потребу повсякденно покращувати результати своєї праці в нав­чальній та побутово-корисній діяльності, брати участь в економічному житті школи, виховувати в себе якості бережливості, ініціативності, діловитості, дисциплінова­ності.

Названі завдання економічного виховання учнів за­гальноосвітньої школи враховують також формування від­повідних знань, умінь та навичок з інших галузей життє­діяльності людей, спрямовують діяльність вчителя на ви­роблення в учнів творчого ставлення до праці (психолого-педагогічний аспект), встановлення тісного взаємозв'яз­ку підлітків з конкретними виробничими та економічни­ми справами (соціальний аспект).

Діяльність підлітків - важливий компонент змісту еко­номічного виховання. Різноманітні її види доповнюють одна одну: навчальна сприяє засвоєнню теорії та практики взаємодії основних економічних законів в суспільстві та природі, оволодінню прийомами економічного мислення в розвитку сільськогосподарського та промислового вироб­ництва, практично-ділова гра формує досвід прийняття економічно виправданих рішень, вироблення певних умінь та навичок. Суспільно корисна, продуктивна праця служить збагаченню досвіду оволодіння елементами творчої праці, розвитку власної ініціативи, умінню пра­вильного використання грошей, вдосконаленню техноло­гії певних виробничих процесів.

Формування економічного мислення учнів не може відбуватися в рамках окремого предмету чи виховного заходу. Тому необхідно, щоб економічне виховання здійс­нювалося в структурі всіх основних предметів загальноос­вітньої школи, в процесі виховної роботи навчального закладу та сім'ї.

На новому етапі вдосконалення економічного вихован­ня школярів педагогам слід посилити увагу до теоретич­них основ економічної освіти учнів, удосконалення змісту їх економічного виховання, запровадження нових форм, методів і прийомів економічної підготовки.

 Функції економічного виховання

Зміст економічного виховання на сучасному етапі роз­державлення власності, посилення приватизації, вдоско­налення ринкових відносин охоплює дуже широке коло питань. Наукова економічна свідомість проникає в суть та зміст явищ, процесів, розкриває закономірності їх розвит­ку. Як узагальнення більш високого порядку, наукова економічна свідомість повинна сформуватися в учнів у чітку систему поглядів, в певні практичні переконання, що базуються на загальнолюдських якостях: честі, совіс­ті, правдивості, людяності.

Економічна свідомість особистості школяра виконує ряд функцій, основними з яких є: пізнавальна, регулятив­на, соціально-перетворююча. Оскільки економічне вихо­вання - це засіб формування наукової економічної свідо­мості, остільки виховний педагогічний вплив, що здійс­нюється в школі, повинен бути спрямований на реалізацію запропонованих функцій.

Пізнавальна функція економічної свідомості полягає в тому, що озброює учнів можливостями пізнання та свідо­мого використання економічних законів, а також пізнан­ня суттєвих зв'язків між явищем та закономірностями економічної діяльності з іншими сферами життєдіяльності суспільства: соціально-політичними, духовними, правови­ми, творчо-ініціативними.

Регулятивна функція економічної свідомості базується на логічному обгрунтуванні правових норм та правил відповід­ного виду суспільних відносин: приватної та державної влас­ності, вірного ставлення до врахування економічних інте­ресів, виховання діловитості, бережливості, ініціативності, уміння працювати для досягнення мети та ін.

Кожний напрямок регулятивної функції знаходить своє вираження в формах і правилах певних відносин. При цьому частина з них зберігає правову форму, а частина морально-етичну, Додержання норм і правил особистістю визначає рівень економічної свідомості, а відповідно, і результат економічного виховання школяра.

Соціально-перетворююча функція економічної свідо­мості полягає перш за все в забезпеченні творчої участі школярів в організації суспільно-корисної, продуктивної праці, створенні учнівських об’єднань, на зразок учнівсь­ких ланок певного профілю, учнівських кооперативів, бригад, шкільних лісництв та інших форм. Учні практично засвоюючи поняття конкретної економіки, вчаться перед­бачати і планувати свою роботу, виконувати її якісно, економко використовувати матеріали, робити калькуля­цію готової продукції. Немає сумніву в тому, що існує тісний взаємозв'язок між економічним і трудовим вихо­ванням підлітка. Трудове виховання є умовою розвитку економічного виховання. В свою чергу, економічне вихо­вання виступає важливим фактором розвитку позитивно­го ставлення до праці.

Великий вплив на реалізацію функцій економічного виховання має краєзнавча робота. Будучи різноманітною за змістом, вона включає елементи навчальної, громадсь­ко-політичної, психолого-трудової діяльності, що дозволяє виявити їх взаємозв'язок та проаналізувати закономірнос­ті формування логічних економічних переконань. Крім цього, краєзнавча робота створює умови активного інте­лектуального осмислення високоморальних і економіч­них явищ в процесі нових ринкових відносин, побутового життя, оточуючої реальної дійсності. Це сприяє не тільки виробленню певних економічних поглядів, але і їх прак­тичному загартуванню, дозволяє кожному учневі знайти справу по душі, перевірити свої сили і можливості, визна­чити діапазон своєї громадсько-політичної діяльності.

Вчитель економіки Касараба В.П.