Велику увагу в нашому НВК приділяють народознавчій роботі. Адже, знання минулого свого народу, його звичаїв і обрядів необхідне для кожного, хто хоче зберегти цей неоціненний скарб та передати його нащадкам. Останні роки національний колорит все більше набуває популярності на святах - і це безперечно. Вся Європа захоплюється нашими неповторними стравами, традиціями, красою природи і дівочої вроди...

З-поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави. Там  панував неповторний дух жартів та веселих пісень, лилась повноводною рікою мелодійна українська пісня,  парубки силою мірялися, а дівчата, наче квіточки мліли, отримуючи задоволення від приготування вареничків та вишивання.

             Пройшло це святкове календарно-обрядове дійство і у нашому навчальному закладі. Організаторами та учасниками вечорниць були вчителі Притула Оксана Петрівна, Стахів Ірина Олексіївна, Стахів Віктор Володимирович  (музичний супровід),  Дубиняк Іванна Володимирівна,  Кондрат  Галина Олександрівна (педагоги-організатори), учні 8-а та 3-б класів, батьки. Тут було розкрито красу обряду. Учні мали велике бажання відроджувати і оберігати народні звичаї, робити добре і мудре. Запальні танці змінювалися жартівливими піснями та іграми.  Це було свято народної мудрості та свято української народної пісні, бо які ж вечорниці без неї – милої, веселої, дорогої нам з дитинства – української народної пісні.

Розпочали свято ведучі, Андрійчук Юлія та Рожук Віталій, які звернулися до присутніх з вітальними словами, повідомили гостям про історію свята, необхідність збереження народних традицій, звичаїв та обрядів.

Приймали вечорниці дбайливі господині Остапчук Тетяна (8-а) та Сухацька Катерина (3-б). Як і годиться, першими до оселі завітали дівчата із дзвінкими піснями. Очікуючи парубків-односельців, вони беруться до приготування та випікання головного атрибута свята – калити – символа Сонця, щастя, достатку, добробуту та надії. Усім процесом керують досвідчені господині.

Не забули дівчата й про ворожіння, які перейняли від своїх бабусь та матерів: на гілочки вишні, на різні предмети, на пампушки, на чоботи та інші.

З гучними та веселими піснями на вечорниці завітали й парубки, які принесли неабияку радість дівчатам. Цього ж вечора намагався знайти свою суджену й Грицько, сільський багач (Копко Максим). Жарти, сміх переповнювали зал.

Найурочистіший етап свята – обряд «Кусання калити». Старший парубок (Цибулько Ярослав) запрошував «коцюбинських» кусати калиту.

Потім  наші щедрі господині всіх гостей та учасників пригощали варениками. Довго в цей день не змовкав сміх та розмови. А попереду нас чекають новорічні свята, нові розваги та дива.