22 лютого учні та учителі НВК прийшли до храму Успіння Пресвятої Діви Марії, щоб помолитися разом зі священником Богданом Боднаром за убитих у 1941 році гімназистів.

Сумна і трагічна наша історія.

В Борщівському НВК, колишній гімназії, навчалися учні, яких кривава рука більшовиків в лютому 1941 року загорнула до чортківської в’язниці.

Прояви українізації надихали учнівську молодь школи на активну пропаганду свого рідного, українського, яке тривалий час ігнорувалося польською владою. Проте процес радянизації супроводжувався не лише позитивними змінами, але і репресіями.

22 лютого 1941 року 22-є колишніх гімназистів, учнів 8-10 класів по одному викликали в кабінет директора Максима Трохимовича Марунчака, де на них вже чекав енкаведист Дмитрук з міліцією. Всі вони були арештовані. Можливо, що ті гімназисти були б по якомусь часі відпущені на волю, якби не страшна ніч, коли гестапо видало наказ до управтюрем у цілій Галичині розстріляти всіх в’язнів запідозрених у приналежності до українського підпілля.

«Прокинься, Патріоте вкраїнський, і глянь…Збираємо нині загублені стебла, ти чуєш ті дзвони в ранісіньку рань? Вкраїна згадала нарешті про Тебе…» Такими словами розпочалась лінійка пам’яті «Коли ви вмирали , вам сурми не грали». Хвилиною мовчання, із запаленими свічками, присутні вшанували пам'ять загиблих. Про трагічні події тих років розповіла Голова спілки політв`язнів та репресованих Свідзінська Галина Миколаївна, а о. Богдан звернувся до присутніх зі словами подяки та закликом любити свою Батьківщину і пам’ятати своїх героїв, які є легендою НВК. Учні поклали квіти та запалили свічки біля меморіальної дошки.