Тематичний виховний захід. 22.02.2021 р.

Давайте згадаємо, чому ми щорічно говоримо про день 22 лютого 1941 року?

І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю пути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

Минуло 80 років із часу арешту енкаведистами 18 (за іншими даними — 22) старшокласників Борщівської середньої школи. Усі, крім двох, котрим вдалося утекти, були розстріляні НКВД.

Чому завдячують ті 20 гімназистів такій славі!

Ким були ті юні завзятці? Чи вірили вони у свої сили?

Ці діти були членами молодіжної гілки ОУН.

17 вересня 1939 р. Червона армія знову вступила в Борщів.

Згодом почалися репресії проти мирних міщан.

Саме 22 лютого   22 колишніх гімназистів із Борщева, учнів 8 – 10 класів, по одному викликали в кабінет директора Максима Трохимовича Марунчака, де на них вже чекав енкаведист Дмитрук з міліцією. Всі вони були арештовані і вже ніколи не повернулися ні до школи, ні додому. У супроводі конвою їх було відправлено до Чорткова. Тарас Ковпак та Ганнуся Саган були серед них наймолодшими.

Частину із них по-звірячому закатували там таки, в Чортківській тюрмі, а частину ще навіть не засуджених погнали пішки разом з іншими в’язнями (приблизно 1000 осіб) до Уманської тюрми. Там їх закатували 20 липня 1941 року .

На меморіалі Жертв совєцьких репресій в Умані викарбувано імена лише вісьмох — ймовірно, були розстріляні під гул моторів саме там.

А інших убили або в Чорткові, або на етапі… Прізвища учнів школи, убитих комуністичним режимом у 1941 році, викарбувані на пам’ятній дошці — щоби наступні покоління вихованців не забували цих трагічних подій минулого.

На ній написано: «В цій школі, колишній гімназії, навчалися учні, які в лютому 1941 року були заарештовані НКВД та ув’язнені в Чортківській та Уманській в’язницях».